Історія села Воронківці
Кожне село, як і кожна людина має своє неповторне обличчя. свій характер, своє життя. Так і наше село Воронківці
одне із сіл Старокостянтинівського району Хмельниницької області.
Існує дві легенди про назву нашого села. В одній розповідається, що ще у прадавні часи на нашій території були
ліси і було багато птахів – ворін. Ось від назви цього птаха і назвали село Воронківці. Інша розповідає так: колись
річка Случ, яка протікає і тепер через село,була велика та повноводна. З часом річка стала менш повноводною, але
залишила на своєму місті» прірву», «рів», «воронку». Село було за цією воронкою. От і стало село Воронківці.
Село Воронківці розташоване при річці Случ, волості Старокостянтинівської від Житомира 133 версти. Від
Старокостянтинова – найближча поштова станція – 7 верств. Найближча залізнодорожна станція Проскурова – 30 верств.
Найближчий приход місто Кузьмин – 3 версті , село Мотрунки – 7 верств, село Пашківці – 8 верств,село Красносілка –
15 верств. Приход 7 кл. Так описує наше село волинський краєзнавець 19 століття Микола Теодорович в своїй книзі:
Теодорович М. І. Історико–статестичний опис церков і приходів Волинської єпархії. Старокостянтинівськийповіт,
т.4. Почаїв. – 1894 рік.
До 16 століття наше село було власністю польських королівських маєтків і належало до Красилівського замку.
1545 року польський король Сигизмунд І подарував наше село князю Костянтину Острожському . 1574 року Костянтин
Острожський дарував наше село Свято-Георгіївській церкві міста Старокостянтинова на користування полями нашого
села і на взяття мірки кожної п’ятниці в млині села Воронківці. Через рік 1575 року К. Острожський в місті Звяглі
назначив наше село приходом до Свято – Георгієвської церкви. Коли в 1593 році Свято – Георгієвська церква згоріла
то 16 березня 1593 року по праву написаному князем Костянтином Острожським в місті Дубне село Воронківці було
приписане до церкви Воскресенської міста Старокостянтинова(нині цієї церкви немає). Таким чином село Воронківці
було приписане приходом, але коли село стало самостійним точно встановити не можливо.
Із самого давнього документа який є при церкві – презент даному князем ЯнушемСангушко в 1733 році священнику
Яну Войтовичу видно, що тоді в Воронківцях не було ні церкви ні фундуша при ній. Тому 1734 року князь Ян Сангушко
наказав правителю міста Старокостянтинова відвести в селі місце,плац для побудови церкви, будинку і господарських
прибудов,а також огород,ріллю і сінокісні угіддя. І дійсно в 1734 році в селі була побудована дерев’на церква на
нинішньому церковному дворі,поруч із нині діючою кам’яною церквою і простояла до 1800 року. На місті старої
дерев’яної церкви на церковному дворі встановлено хрест.
Стара дерев’яна церква була греко–католицькою, уніатською . Священнослужителями при церкві були:
1733 -1734 роки уніат Ян Войтович
1735 -1771 роки метричних записів немає
1771 Іоан Теодорович
До 1774 року записів немає
1774 – 1791 Федір Федорович Сінгуроський
В 1791 році на кошти прихожан села була побудована нині діюча церква святого Архистратига Михаїла. В цьому ж році
Ф. Ф. Сінгуроський разом із парафіянами села приєднався до православ’я. Про що можна прочитати у книзі
«Девятсотлетие Православия на Волыни» Житомир 1892 рік в розділі « Статестичні відомості про приходи
Волинської ієпархії» читаємо: …село Воронківці Старокостянтинівського повіту – церква Михайлівська. Побудована в 179
1 року на кошти прихожан. Кількість прихожан – чоловіків 402, жінок -410. Кількість церковної землі 43 десятини
1154 сажнів. Школа – церковно-приходська».
1791 -1812 роки священник Ф.Ф.Сінгуроський. В 1812 році приход наблюдали священники Феодосій Прокопович із
села Верхняки і Семен Ковалевський із села Вербороденці.
1813 – 1833 роки священник Георгій Данилович Калабановський .1834 -1838 роки Яків Якимович Яржемський. 1839 -1884
роки Варфоломій Миколайович Корженівський.В 1884-1895 роки Роман Варфоломійович Корженівський.
В 1873 -1876 роках на кошти церкви і прихожан була побудована кам’яна дзвіниця та кам’яна загорожа
покрита залізом. В 1891 році був зроблений новий іконостас . При церкві на той час рахувалося 43 десятини 1635,5
сажень землі. На цю землю була власність князя Януша Сангушко від 1734 року і два плани від 1737 і 1860 років. Для священника в 1887 році було збудовано кам’яний дім і господарські прибудови для псаломщика Варфоломія Ілліча Боярського, який прослужив при церкві з 1833 по 1895 роки. З 1887 року при церкві діяла церковно-приходська школа, яка розміщувалася в громадському будинку. Учителем при школі був писар Кіндрат Олексійович Мартинюк із платнею в 36 карбованців в рік від прихожан.
По відомій Кольбушовській транзакції 7 грудня 1753 року село Воронківці разом із селом Кузьмин від князя
Януша-Олександра Сангушко переходить до Карла Шадловського, мечника Смоленського. Від Шадловського село переходить
із рук в руки і в 1895 році достається дворянам Дорожинським. На той час в селі була вальцова крупчатка і три
простих водяних млини. Зі слів Колісник Людмили Станіславівної 1919 року народження останній пан,який володів
селом був Макаревич. Батько і мати Колісник Л. працювали у пана при дворі. То її мати розповідала так: перед
революцією десь пан поїхав і довго не було, може місяць а може і два. А коли приїхав то сказав що царя вже немає.
Пані стала дуже плакати, вони поспішно зібралися і виїхали. Коли пан Макаревич виїжджав із села то сказав:» Я не
буду вже паном, а ви ніколи не будете хазяями». Та пан помилився.
Революційні події відобразилися на житті нашого села, мрії селян про вільне життя на своїй власній землі
здійснилися. Але ненависть селян до панів була дуже велика. В результаті чого селяни розвалили, рознесли весь
панський маєток. Залишилась лиш частина господарських приміщень . На основі яких був створений радгосп по
відгодівлі свиней «Відгодівельний радгосп». Сліди панського маєтку залишились лише в деяких насадженнях. Маєток
був оточений чудовим садом і парком. На місці де був сад нині побудована школа біля якої збереглися панські
кісточкові дерева кизил. Повідати про панський парк в даний час можуть вікові ялини та замулена сажавка по якій в
літню спеку пани та панянки пливали на човнах випливаючи на прекрасну річку Случ.
Список книг в яких згадується село Воронківці:
Григорівська сільська рада с. Воронківці // Національна Книга Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні:
Хмельницька область. Кн. 2.- Хмельницький: ТОВ Поліграфіст – 2, 2008. – С. 704-707.
Дві легенди про назву села Воронківці // Легендами багатий край: / упоряд. О. Радушинська, С. Грищук. – Хме
льницький: ПП Цюпак А. А., 2011. – С. 41
Дубовий П. Навічно в пам’яті поколінь // Жертви твої, рідний краю: збірник мат-ів регіон. конф. присвяч. відзнач.
75-х роковин голодомору 1932-33 рр.. / упоряд. О. Томчук. – Старокостянтинів: ПП Мельник А. А., 2007. – С. 44-46.
Згадаймо всіх поіменно: Старокостянтинівський район, Воронковецька сільська рада // Книга пам’яті України.
Хмельницька область: історико-мемор. вид. в 10 т.- Т. 7.-Хмельницький: Поділля, 1996. - С. 406-754.
Згадаємо і мом’янемо дітей і підлітків, які трагічно загинули через необачне поводження з боєприпасами, залишеними
в ході Великої Вітчизняної війни, чи необережність при випадковому зіткненні з ними. // Поминальна книга.
Старокостянтинівський район. «Діти війни – жертви війни»: до 65 – річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 –
1945 рр. / ред. В. В. Федоришин - Хмельницький: ПП Цюпак А. А., 2010. – С. 104.
Оперсводка №00636 ШТАРМ1ГВ 10.3.44к23.00 // Проскурівсько – Чернівецька операція – видатна подія Другої світової
війни: збірник документів і матеріалів / упоряд. Вавринчук М. П., Завальнюк О. М., Слободянюк П. Я. –
Хмельницький: Поділля, 2009.- С.138-140.
Оповідь про існування Воронковецької церкви // Легендами багатий край: літ – худ. вид-ня / упоряд. О. Радушинська,
С. Грищук. – Хмельницький: ПП Цюпак А. А., 2011. – С. 40.
Самолюк Г. Легенда про Ревуху // Легендами багатий край: літ-худ. вид. /упоряд. О. Радушинська, С. Грищук. -
Хмельницький: ПП Цюпак А. А., 2011. – С. 41.
Самолюк Г. Легенда про Щурову долину // Легендами багатий край: літ-худ. вид-ня / упоряд. О. Радушинська, С.
Грищук. - Хмельницький: ПП Цюпак А. А., 2011.- С. 8.
Свідчення очевидців. Свідчення Прокоп’юк М. В. очевидця голоду 1932 – 1933 рр. в с. Воронківці // Національна Книга
Пам’яті голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні: Хмельницька область. Кн. 1. – Хмельницький: ТОВ Поліграфіст – 2,
2008. – С. 564-565.
Снігур І. С. Свято-Михайлівська церква с. Воронківці Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.: публіцистичне
видання. – Хмельницький: ФОП Мельник А. А., 2015. – С. 164.
Список жертв голодомору на Старокостянтинівщині // Жертви твої, рідний краю: збірник мат-ів регіон. конф. присвяч.
відзнач. 75-х р. голодомору 1932 – 33 рр. / упоряд. О. Томчук. – Старокостянтинів: ПП Мельник А. А., 2007.- С. 72-
137.
Список жертв Голодомору 1932 – 1933 років Старокостянтинівського району // Голгофа голодної смерті: присвячується
75-им роковинам пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 рр. на Старокостянтинівщині / упоряд. В. Москалюк. – Ізяслав:
ПП Кучма В. І., 2008.- С. 7- 63.
Список репресованих на Старокостянтинівщині // Жертви твої, рідний краю: збірник мат-ів регіон. краєз. конф.
присвяч. відзнач. 75-х р. голод. 1932 – 1933 рр.. / упоряд. О. Томчук. – Старокостянтинів: ПП Мельник А. А., 2007.-
С. 138 - 159.
Спогади очевидців Голодомору 1932 – 1933 років в Старокостянтинівському районі: зібрані краєзнавцями, учнівською
молоддю протягом 2003 – 2008 років // Голгофа голодної смерті: присвячується 75-им роковинам пам’яті жертв
голодомору 1932 – 1933 рр.. на Старокостянтинівщині /упоряд. В. Москалюк. – Ізяслав: ПП Кучма В. І., 2008.- С. 75.
|